П`ятниця, 2020-02-21, 3:11 AM
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS
Меню сайту
Національна дитяча
”Національна
Національна гаряча
”Національна
Нац. поліція
”Національна
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2011 » Грудень » 13 » У світі і досі існують честь, совість, доброта і слово!
1:28 PM
У світі і досі існують честь, совість, доброта і слово!
У світі і досі існують честь, совість, доброта і слово!

Стань. Придивись. Прислухайся. Іди.
Ідилію продовж - неси планету...
В.Шовкошитний

Він сколихнув душі багатьох, він сколихнув пам'ять багатьох, і ще раз на-гадав своїм слухачам про те, що у світі й досі існують честь, совість, доброта, слово і Бог… Бог як світло у душі, незаплямованій накопиченням, зрадою і бре-хнею.
Це він - публіцист, політолог, народний депутат України I скликання, до-ктор філософії, автор десяти книг поезії, прози та публіцистики Шовкошитний Володимир Федорович, який нещодавно став заступником голови НСПУ, 7 гру-дня 2011 року відвідав із творчим візитом Нововодолажчину. І його відвідини стали урочистим дійством для новововодолажчан. Зустріч відбулася у рамках літоб’єднання «Первоцвіт» під керівництвом «старшого» вчителя української мови та літератури Нововодолазького ліцею Степаненко Оксани Григорівни ( письменниці, авторки 6 книг, члена НСПУ - Оксани Мардус) під гаслом « Я ста-влю наголос на українській мові!» (до 20 річниці Незалежності України).
«Ще ні разу водолазька земля не стрічала такого поважного українця. Так, саме українця, і це особливо радує, - освіченого, інтелігентного, романти-чного і чистого. Чистого помислами, діяннями і словом. Слово на вустах цієї людини було настільки мудрим та віртуозним, що можна було зблизька розгле-діти кожен його штрих. Аби наші високопосадовці навчилися хоч деяким гра-ням такого володіння українським словом, ми б дивилися і думали про них зо-всім по-іншому. А вони б по-іншому вершили свої справи. Але українцем треба народитися, а не навчитися.
Під час зустрічі всі відчули, що Володимир Шовкошитний насправді несе не просто нашу державу, він несе планету в своїх обіймах, душі, серці. Несе, бо об’їздив цю блакитну кулю мало не всю, тож знає багато її куточків достемен-но. І досі мене допитуються діти, чи справді Володимир Федорович так багато подорожував. Справді. А скількох людей він зустрів на дорогах свого життєво-го ралі. Це і відомі космонавти, і актори, і співаки, і футболісти… Діти з захоп-ленням ловили знайомі їм прізвища відомих нині у світі людей.
Інколи усвідомлюєш, скільки може зробити одна людина. І поганого, і хорошого. Одна солодкими обіцянками-цяцянками забріхує нам очі – і ми ві-римо та чекаємо, інша вирушає в далеку дорогу, щоб донести нашим людям, що ми – нація, що ми ще маємо свої землі і свою красу, що наші українські діти – найкращі, що наші українські дівчата - найкрасивіші... А прибув до Нової Водо-лаги Володимир Федорович із Києва, щоб зазирнути в очі своїм рідним україн-цям. І зазирнув, і зрадів, що Україна наша неосяжна, незаперечна, нездоланна, бо живе навіть в оченятах малих нововодолажчан.
Володимир Федорович відвідав чотири навчальних заклади на Нововодо-лажчині: Липкуватівську ЗОШ, Нововодолазький ліцей, Нововодолазьку гімна-зію та Будинок творчості, зустрівся з філологами району. Всюди на нього чека-ли з нетерпінням, чи не кожне слово підтримували оплесками.
Так у Нововодолазькому ліцеї в актовій залі зібралося мало не півселища, серед учнів та вчителів були і педагоги-ветерани, і викладачі інших шкіл, і міс-цеві преса та радіо… Не було, мабуть, лише збайдужілих до духовного чи висо-кого…
Людина планетарного мислення, співець своєї нації, дивовижний украї-нець, високий патріот – так назвали ліцеїсти Шовкошитного Володимира Федо-ровича. А він , і справді, зумів захопити слухачів від найменшого до найстар-шого. Присутніх у Новововодолазькому лыцеї вразили спогади Володимира Шовкошитного про історію перепоховання Василя Стуса, в якому поет брав безпосередню участь. Уже за це варто його запам’ятати і поважати по-особливому.
«Ось де, вона – наша справжня Україна, - говорили досвідчені педагоги у залі, - ось якою має бути наша українська правда і віра». А саме її – віру, зали-шив нам, нововодолажчанам, цей письменник. А ще до віри він додав надію. Надію на те, що Україна зовсім скоро стане європейською державою для всіх, а не для одиниць.
З особливим трепетом звучали вірші Шовкошитного–поета з вуст двох хлопчаків: Александрова Олександра та Ладики Тараса. Це поезії «Брат є брат» та «Понад усе люблю своє село…», які юні ліцеїсти самі знайшли в Інтернеті та обрали для прочитання. Хлопці настільки вросли в слова поезії, що здалося, сам автор на хвилини став хлопчаком і зараз стоїть на сцені. Привітати піснею Во-лодимира Федоровича захотіла і юна ліцеїстка Дегтяренко Інна, чий спів чула чи не вся Україна.
Отож у залі ліцею зібралися не просто слухачі, а саме українська еліта, ті нововодолажчани, за якими майбутнє, бо слова, мовлені Шовкошитним В.Ф. тієї грудневої години, незабутні. Вони запали у серце, вони шокували, вони зворохобили душу. Біля них було затишно і не страшно. Страшно стало за тих, хто їх не почув. Бо в них була особлива сила, яка одних рятує, а інших знищує. Для бібліотеки ліцею пан Володимир залишив книги, які вже із захопленням читають юні школярі. Після виступу Володимир Федорович отримав багато за-питань від учнів та вчителів. Це були питання про спортивне життя письменни-ка і про його родину, про подорожі світом та історію написання книг… Питань було дуже багато, але на всі були дані цікаві відповіді. З цих відповідей присут-ні дізналися, що Володимир Шовкошитний є автором збірок поезій «Жорстоке свято» (1990), «Фантомний біль» (1994), «Занедбаний рай» (1996), книжок про-зи, публіцистики, віршів «Тяжкий хрест» (1996); музичних альбомів: «Фантом-ний біль», «Занедбаний рай», «Барди Чорнобиля», співавтором сценаріїв філь-мів «Поріг» (1998), «Чорнобиль: трагедія і надія» (1996), «Я українець» та ін.
Пан Володимир до всього вищесказаного , виявляється, ще й інженер-теплоенергетик, безпосередній учасник усіх подій, які розгорталися після аварії на ЧАЕС. Свої перші вірші київський поет і політик написав на респіраторах: із 1978 до 1987 року він був оператором, начальником зміни, керівником групи ліквідації хімічного цеху Чорнобильської АЕС. На сьогодні він – голова Коор-динаційної Ради міжнародної організації «Союз Чорнобиль».
Наступною була зустріч із Володимиром Федоровичем у Нововодолазькій гімназії. Її підготувала вчитель-методист, майстер своєї справи, філологиня Ця-цька Л.В. З вуст школярів гімназії лунали українські пісні та поетичні слова Шовкошитного В.Ф. Після виступу заступника голови НСПУ було багато запи-тань з боку вчителів та учнів. Ці питання стосувалися творчого та громадського життя письменника.
Всіх присутніх постійно дивувало й те, що Володимир Федорович зумів гармонійно та безконфліктно поєднати у собі і депутата, і поета, і філософа, і оратора, і культурного і діяча, і чудового батька, і ще сотню «і», які багато хто з нас розгубив на своїх життєво-крутих поворотах. Одні на драбині кар’єрного росту, інші у безупинному пошуку «ста тисяч»…
Кожне слово Шовкошитного-поета потужне на стільки, що заряджає сво-єю енергетикою, як колись заряджало людей слово Шевченка, чи не тому одна малесенька школярочка Липкуватівської ЗОШ, що на Нововодолажчині, піді-йшла після виступу до пана Володимира і з зачудуванням промовила: «Ви мені здалися другим Шевченком…». Дитина ніколи не бачила Тараса Григоровича, але, мабуть, його енергетика сягнула і її душі через слово Володимира Федоро-вича.
Кульмінаційним же звучанням в оркестрі Нововодолазької зустрічі стало відвідання Шовкошитним В.Ф. Будинку дитячої творчості, де на нього чекали вихованці народного фольклорно-етнографічного колективу «Вербиченька» під керівництвом Коваль О.В. та Коваль Т.П. Так директор Слиш Л.О. провела сво-єрідну екскурсію закладом, який наповнювали дивовижні малюнки, писанки, витвори малих українців.
З яким дивовижним захопленням слухав Шовкошитний Володимир Фе-дорович чудові голоси маленьких «вербиченят», а як дослуховувався до кожно-го такту українських танців у виконання маленьких українців. Виявилося, що пан Володимир не тільки талановитий оратор, а й вдячний та уважний слухач та співбесідник.
Одним словом, зустріч на Нововодолазькій землі відбулася і особлива дя-ка Шовкошитному Володимиру Федоровичу, який для нас став окремою і непо-вторною планетою, довкола якої кожен із нас був зіркою.
Велика дяка і людям, які долучилися до організації та проведення цього свята. Саме ці люди віддали своє життя дітям, виховали, виховують і виховува-тимуть їх далі. Наші діти – відображення нас самих. Адже як ніколи саме сього-дні актуальною є тема духовного занепаду у нашій державі, деградація україн-ця.
І матимемо надію, що творчий візит Шовкошитного Володимира Федоро-вича не останній і спонукатиме нас як українців до потужної духовної співпраці щодо розквіту нашої справжньої – Нашої України.

Мардус Оксана, письменниця, член НСПУ, смт Нова Водолага Харківської області
Переглядів: 946 | Додав: Водолага | Рейтинг: 4.2/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів